Олена Гуменюк ■ ІСТОРІЯ ■ №27, 2016-07-03
Перебуваючи за кордоном у 1920–1930 рр., українці не полишали надії повернутися на Батьківщину, готувались як в ідеологічному плані, так і фізично до боротьби за власну державу. Не останню роль у підготовці молоді до відновлення української держави відігравали студентські корпорації. Саме вони чи не найбільше вплинули на національний рух.
У міжвоєнне двадцятиліття близько тисячі українських студентів навчалося в Польщі. Українські студентські громади виконували роль об’єднавчого фактора в студентському середовищі та надавали всебічну допомогу своїм членам. З появою в ІІ пол. 1920-х рр. корпорацій український студентський рух набуває ідеологічного забарвлення. Корпорації виникли на противагу аполітичним студентським громадам – як вияв національних прагнень української молоді. Хоча поштовх їх появі надав загальноєвропейський студентський корпоративний рух, однак українські корпорації не стали «блідою» копією польських чи німецьких організацій, а створили власну самобутню субкультуру.
Мета, завдання, структура
Що ж собою представляли українські корпорації? Були це ідеологічні студентські товариства з обмеженою кількістю членів для плекання патріотизму, відваги й дисципліни своїх членів. На першому місці стояло патріотичне виховання молоді, особлива увага приділялася ідеологічній складовій. Ось у статуті познанської корпорації «Чорноморе» зазначено: «Корпорація є ор-ганізацією виховною на засадах кар-ності та ієрархії, братерства і товариського такту, а заразом є організацією ідеологічною, бо прийняла одну ідеологію, її узнала за свою і на її принципах виховуємо своїх членів». В об’єктиві діяльності корпорацій перебували студенти, яким відводилася роль рушійної сили нації: «через оздоровлення і оживлення відносин серед нас самих як Корпорацій, через духовний вплив на місцеві низові організації маємо впливати на кращий розвій і осягнення нашого студентства», – говорилось у відозві управи корпорації «Чорноморе» у Ґданську. Кожна корпорація мала власні барви на одязі й гасло.
Міцність корпорацій полягала в особливостях організації і відносинах між її членами, що базувалась на ієрархії та карності. У дійсні члени – лицарі – обирали людей, що пройшли певний випробний термін (близько року), побувши т.зв. «новиками». Новиком міг стати будь-який студент вищого навчального закладу української національності, який написав відповідну заяву. Порадником і провідником новика був призначений лицар – «дядько». Всі новики підлягали одному лицареві – т.зв. «старшому лицарю», котрий ними опікувався, роздавав завдання, пояснював статут і правильники та готував до переходу в лицарі. Щоб приєднатися до лицарів, новик мав виконати ряд вимог, а саме: бути присутнім на зборах товариства, проявляти зацікавлення та обізнаність у громадських справах, розумітися на тогочасних українських ідеологічних течіях, продемонструвати знання рідної історії, статуту, правильника та кодексу честі корпорації. Отримавши одноголосну згоду лицарів, новак ставав повноправним членом організацій – комілітоном (побратим, соратник).
Духовним та організаційним центром корпорації був стяг лицарів, який вибирав з-поміж себе управу з трьох членів: референт внутрішніх справ, референт зовнішніх справ та секретар. Лицар, постійно поповнюючи свої теоретичні знання у вибраній або призначеній йому ділянці, мав знайти їм застосування на практиці.
У корпораціях співпрацювало водночас кілька поколінь. Ті члени, що закінчили навчання в університетах, не відходили від справ, а входили до т.зв. «Старої хати». У деяких корпораціях (наприклад, «Чорноморе») були ще члени-репрезентанти, або іншими словами – «духовні наставники», серед них Юрій Липа з Познані, Іван Мірчук з Праги, Євген Чехович з Варшави та інші.
Корпорації діяли леґально, але частина зборів проходила таємно. Щотижня відбувалися віча (збори), на яких вирішували поточні справи, зачитували й обговорювали реферати. Особлива увага приділялася відзначенню національних та релігійних свят й організуванню вечорів. Протягом року відбувались, крім віч корпорації, також збори лицарів, управи, новиків, улаштовувалися врочисті прогулянки, святкові збори, спортивні змагання.
Поточні справи, зокрема надання звання лицаря, розглядало і виконувало віче лицарів. Воно було єдине компетентне у зміні й доповненні статутів, звичаїв та правильників. Важливіші зміни у статуті й ідеології вимагали згоди «Старої хати» і засновників корпорації. Крім того, віче лицарів було найвищою судовою інстанцією і вирішувало непорозуміння між комілітонами. Протягом року загалом організовано близько 20 віч корпорацій.
«Чорноморе»
Першу українську студентську корпорацію «Запороже» засновано 1898 р. у Чернівцях, а 1912 р. тут постає друга подібна організація – «Чорноморе». Отак центром зародження українського студентського корпоративного руху стає Буковина.
У 1920–1930 рр. корпоративні традиції в українському студентському середовищі отримали продовження за кордоном. У Вільному місті Данциґ (сучасний Ґданськ) 1924 р. українські студенти заснували корпорацію «Чорноморе». Тоді же у Данциґу з’являється ще одна українська студентська корпорація – «Галич», а наступного року – «Зарево».
Ґданська корпорація «Чорноморе» з девізом: «Честь! Україна! Товариськість!» зайняла провідне місце в українському студентському корпоративному житті. Мета товариства – «великодержавний і національний характер соборної Української Держави, – а завдання, – збереження позитивних державотворчих традицій, поборювання в собі і в інших українського анархізму та хаосу, витворення психологічного й фізичного типу громадянина, здібного до творчої праці в побудові держави, а також як передумову одностайності – плекання товариськості». Відповідно до цих постулатів діяло не тільки «Чорноморе», а й інші українські студентські корпорації. На чолі ґданської організації «Чорноморе» в різний час були Зенон Кохановський, Володимир Бачинський та інші. Зовнішніми відзнаками «Чорноморя» був чорно-блакитно-чорний стяг і вбрання такого ж кольору. Корпорація у 1920-ті рр. видавала власний часопис «Чорноморе», у 1930-ті виходив друком журнал «Корпораційна трибуна».
Члени «Чорноморя» у Ґданську відзначали національні та релігійні свята, дбали про розвиток спорту й популяризували українську культуру серед іноземної спільноти. Точну важко встановити чисельність корпорантів, але за загальними підрахунками вона коливалася в межах 40–70 чоловік у різні роки. Загалом кожна корпорація щороку нараховувала близько 40 членів. Така невелика чисельність пояснюється особливими правилами вступу та закритістю організації.
У ІІ пол. 1920-х рр. у Варшаві (1928 р.), Кракові (1928 р.), Познані (1927 р.) і Львові (1928 р.) були утворені корпорації «Чорноморе», що увійшли до Союзу українських студентських братніх корпорацій «Чорноморе» (травень 1928 р.) під керівництвом ґданської організації.
Структура та основні форми діяльності «чорноморських» корпорацій були схожі. Ось як, наприклад, згадував про познанське «Чорноморе» комілітон Теодор Мацьків: «Ми сходилися раз в п’ятницю і неділю на дискусії в ресторані на Кантака вулиці в середмісті Познаня. Там відбувалися відчити і засідання корпорації або самого виділу, полагоджувалися справи… Корпорація „Чорноморе” мала достатній вплив на студентів у Познані. Всі її члени були карні, послушні, добре вчилися, не марнували студій і часу та стали взірцем для інших студентів, а ім’я корпорації „Чорноморе” стало відоме в Польщі і за границею…»
За тим же принципом діяла і варшавська організація «Чорноморе», головним ідейним натхненником якої був Євген Чехович. Єдине, на що варто звернути увагу, так це на видавничу діяльність. Протягом 1928–1929 рр. у Варшаві виходив журнал «Чорноморе», який став продовженням ґданського часопису під тією самою назвою. А 1933 р. Є. Чехович редаґував також часопис «Корпораційна трибуна» – додаток до празького видання «Студентський вісник». Того ж року львівсько-варшавське видавництво «Чорноморе» видало «Український студентський календар».
Крім «Чорноморя», великий вплив серед українського студентства мали корпорації «Запороже», що так само, як і «Чорноморе», утворили братній союз. Структура, принципи праці, ідеологічна складова всіх українських студентських корпорацій були схожі. Головне їхнє завдання полягало у вихованні фізично здорового, ідеологічно свідо-мого українця-патріота, готового в будь-який момент стати до боротьби за власну державу. Більшість українських студентських корпорацій діяли до початку ІІ Світової війни.
Українські корпорації були невід’єм-ною складовою європейського студентського руху з характерними україн-ськими національними рисами. Заснування та діяльність корпорацій як ідеологічних організацій засвідчило нерозривний зв’язок студентства з іншими українськими групами за кордоном. Вони стали основою для українського націоналістичного руху ХХ ст. Переживши воєнне лихоліття, українські студентські корпорації відродилися на теренах Західної Європи та за океаном.■
