Відразу здогадатися важко, що цей футболіст – не українець, оскільки практично вся його кар’єра пов’язана з одним українським реґіоном. Майже всі клуби його футбольного життя – “Артанія”, “Евіс”, “Миколаїв” – це “мешканці” українського примор’я, тобто Миколаївщини.

Роман Іванович АНДРЕЙКО народився 16 грудня 1970 р. в Санкт-Петербурзі (тоді ще Ленінграді), Росія. Нападник.

Вихованець СДЮШОР “Зміна-Зеніт” (Ленінград), Андрейко розпочав професійну кар’єру в Україні, на Миколаївщині. Цей період збігся з отриманням Україною свого власного чемпіонату. А ФК “Артанія” (Очаків), де й розпочалася професійна кар’єра гравця, за підсумками останнього сезону в СРСР здобув право грати в першій лізі.
Там за два з половиною роки Роман чи то повністю, чи виходячи на заміну, але відіграв усі без винятку матчі, ставши справжнім лідером команди. Проте за підсумками сезону 1993/1994 очаківці вилетіли з першої ліги й Андрейко вирішив не залишатися в команді. Привід для цього виявився досить хороший: на нього звернув увагу тренерський штаб команди обласного центру “Евіс” (Миколаїв), який виступав якраз у найвищій лізі чемпіонату України. Фактично запросив футболіста у свій колектив Валерій Журавко.
То був період, коли команда генерального спонсора – місцевої швейної фабрики “Евіс” – догравала останні дні, натомість зароджувався новий колектив, муніципальний – СК “Миколаїв”. Цей процес перетворення проходив для колективу болісно: миколаївці програвала одному за одним (суперникам – запорізькому “Металургові”, “Динамо”, “Дніпру”), а сам Андрейко ніяк не зміг знайти себе під керівництвом тренера Журавка, виходячи на заміни в середньому на 15-20 хвилин на матч. Лише через місяць наставник довірив гравцю місце в основі, однак, змін на краще це не принесло: Андрейко у відведені йому три матчі не забив жодного гола, а самі миколаївці поступилися “Шахтарю” (1:6), “Прикарпаттю” (0:3) та “Кривбасові” (0:1).
Новий тренер, Євген Кучеревський, продовжив довіряти гравцеві, однак миколаївці змогли похвалитися у п’ятьох матчах, що залишилися в осінній частині лише чотирма очками. У завершальному матчі осені проти “Волині”, де миколаївці святкували перемогу, Андрейко відіграв лише 4 хвилини. Під час зимового антракту сезону 1994/1995 нападник залишив Миколаїв. Утім, загалом відігравши 13 матчів, Андрейко зробив внесок у те, щоб його колектив зберіг прописку ще на рік.
Після СК “Миколаїв” футболіст не став далеко від’їжджати, знову повернувшись до Очакова, у рідну “Артанію”, яка на той час виступала у другій лізі. Але, відчувши одного разу присмак елітного дивізіону, у другій лізі гравець засумував і невдовзі знову залишив Очаків. Тим більше, що нагода вдруге пограти у найвищій лізі чемпіонату України йому випала. Цього разу в Кременчуці Полтавської області, за “Кремінь”. Запросив нападника у свою команду Анатолій Скурський.
Заставши за осінню частину сезону 1995/1996 двох наставників – Скурського та Тиберія Корпоная – Андрейко відіграв за кременчуцьку команду з замінами 12 матчів. Проте, як і в Миколаєві, успіхи знову оминали його та команду. Не допоміг нападник обіграти вдома “Чорноморець”, поступившись 0:1, потім кременчужани програли на виїзді кіровоградській “Зірці” (0:3), та й лідерам теж не змогли дати бій, програвши “Шахтарю” 1:4, а динамівцям 0:1. Лише під кінець осінньої частини змагань підопічні Корпоная порадували своїх уболівальників, обігравши вдома спочатку “Таврію”, а потім тернопільську “Ниву”. Проте для себе футболіст зрозумів, що час залишати “Кремінь”, якому він все ж таки допоміг у сезоні 1995/1996 зберегти прописку у найвищій лізі. Більше в найвищій лізі Роман Андрейко не виступав.
Після найвищої ліги: гравець приблизно на півтора року залишав Україну та їздив до Росії, де грав за тамтешні команди нижчих ліг. У 1997 році він повернувся до СК “Миколаїв”, який якраз тоді боровся за вихід до найвищої ліги і відіграв у переможному для миколаївців матчі 13 хвилин. Узимку 1998 року нападник завершив кар’єру.
Нині Роман Іванович повернувся на батьківщину, до Санкт-Петербурга, де одружився й відійшов від футболу. Там, із дружиною, на базі станції технічного обслуговування автомобілів Андрейко побудував невеликий бізнес.