Павло Лоза ■ РОЗМОВА ■ №30, 2016-07-24
Павло Лоза: Ви сказали на одній зустрічі у Варшаві: «якщо в Польщі загострюватиметься ставлення до українців, то ми як Світовий конґрес українців (СКУ) будемо змушені звертатися до міжнародних структур». Які ситуації Ви маєте на увазі?
Евген Чолій: Ідеться про моменти, коли владні структури не засуджують такі дії, як напад 26 червня 2016 р. в Перемишлі на щорічну релігійну процесію, яка прямувала від кафедрального собору Святого Івана Хрестителя Української греко-католицької церкви до українського військового цвинтаря в Пикуличах, щоб ушанувати пам’ять воїнів УНР та УГА. Якщо в Польщі не будуть старатися в цивілізований спосіб знизити напругу, яка існує з приводу історичних питань, а також не реаґуватимуть на так зване «вирішення» проблем бійкою, СКУ буде звертатись до міжнародних інституцій, які займаються питаннями людських прав та національних меншин.
Пригадайте, будь ласка, чи у якійсь справі СКУ вже звертався до таких установ? Якщо так, то який був результат?
Ми зверталися до верховного комісара ООН з прав людини, верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин, директора Бюро демократичних інституцій та людських прав ОБСЄ,комісара Ради Європи з прав людини та голови підкомітету Європейського парламенту з питань прав людини, зокрема, у справах захисту української національної меншини в Російській Федерації, на що була їхня відповідна реакція.
Розумію, що Вам відомо про те, що сталося під час походу в Пикуличі?
Ці події мені відомі. Я про них дізнався від Об’єднання українців у Польщі, яке є складовою організацією СКУ. Мене завжди непокоїть ситуація, коли в демократичній країні відбуваються такі прикрі інциденти. Я розумію, що не можна повністю запобігти хуліганству, та коли стаються такі випадки, владним структурам слід засудити їх і закликати громадськість прореаґувати, щоб подібні ситуації не повторювалися.
Про напругу, яку викликає спільне минуле Польщі та України, Ви мали нагоду розмовляти з віце-спікерами Сейму і Сенату РП Ришардом Терлецьким та Адамом Бєляном. Ви також мали зустрічі з головою польсько-української парламентської групи Міхалом Дворчиком, польськими депутатами Марцином Свенцицьким, Ґжегожем Схетиною та іншими. Як вони оцінюють дану cитуацію?
Під час розмови з польськими політиками я в основному закликав вирішувати важкі питання польсько-українського минулого так, як це вже зробили церковні і державні провідники України та Польщі, а саме – з християнським підходом: «Прощаємо та просимо прощення!». Це треба робити також просвітницьким шляхом та через взаємне спілкування. І саме так зміцнювати відносини між українським і польським народами. Водночас я заявляв, що трагічні події на Волині під час ІІ Світової війни не відповідають історичним та юридичним критеріям геноциду. Я так само нагадував, що не треба розпалювати ворожнечу між Україною і Польщею на тлі історичних подій, бо це послабить обидві країни, що використає Російська Федерація, яка не раз це робила в минулому. Польські політики вислухали нашу позицію.
Канада зараз буде командувати батальйоном НАТО. У Польщі знають, що позиція Канади в НАТО дуже сильна. Разом з тим вона є однією з держав, яка активно допомагає Україні. Як Ви думаєте, у Польщі братимуть до уваги ці два факти, плануючи дії щодо вирішення історичних проблем?
Загалом сьогодні світове співтовариство, включно з Канадою, шукає шляхи цивілізованого примирення в історичних конфліктних питаннях, а не загострює ворожнечу між народами.
Але це знають і польські політики.
Думаю, що польські політики розуміють, що не треба розпалювати ворожнечу між польським та українським народами, але відчувають тиск певних кіл польського суспільства щодо більшого акцентування Волинської трагедії.
Сподіваюсь, що український i польський народи цивілізованим способом зможуть вияснити своє історичне минуле, включно з Волинською трагедією та відзначенням 70-ї річниці Акції «Вісла».
Перебуваючи у Варшаві, Ви брали участь у форумі експертів Варшавського саміту, який проходив паралельно із самітом НАТО. Чого стосувалися дебати?
Я на цьому форумі виступав, щоб представити позицію СКУ щодо України. Я зазначав, що російська аґресія на сході України та нелеґальна окупація Російською Федерацією Криму є кризою світового масштабу, а не виключно українсько-російським конфліктом, бо Російська Федерація намагається відновити Радянський Союз і Російську імперію в новому вигляді. Своїми аґресорськими діями Російська Федерація випробовує міжнародне співтовариство, а саме: до якої міри воно буде на це реаґувати. На користь миру в Європі і стабільності у світі НАТО і його членам слід допомогти збереженню територіальної цілісності України, яка на своїх кордонах фактично стримує імперські плани Росії. Я також наголошував на те, що в Україні тепер проводяться різні важливі реформи, які світове співтовариство повинно визнати, тим самим заохочуючи Україну до подальших реформ.
До Варшавського саміту НАТО Ви теж говорили про це у Тбілісі на додатковому заході під час цьогорічної сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ.
У Грузії разом з делеґацією України ми хотіли довести до прийняття резолюції щодо Криму. Важливо, щоб Крим продовжував бути в центрі уваги держав світу. Від часу нелеґальної окупації Криму Російською Федерацією там значно погіршився стан щодо прав людини. Такі інституції, як ОБСЄ, повинні мати це на увазі і робити відповідний тиск на Російську Федерацію як члена Парламентської асамблеї. ОБСЄ мусить зробити все можливе, щоб у Криму постійно мати своїх спостерігачів, а також здійснювати моніторинґ судових процесів політично вмотивованих судів у Криму і Російській Федерації, до якої насильно перевозять багато політичних в’язнів. Водночас я закликав ОБСЄ просувати економічні санкції проти Російської Федерації, поки вона
не перестане окупувати Крим та цілком не виконає Мінських домовленостей, а також розгорнути у східній Україні поліцейську місію для відновлення порядку та підвищення поваги Російської Федерації до Мінських домовленостей.
Як, на Вашу думку, сьогодні можна найефективніше допомагати Україні і що їй потрібно найбільше?
Важливо, щоб допомога – чи гуманітарна, чи реалізація якихось проектів в Україні – була координована. Це допоможе уникнути дублювання, а також чогось не пропустити.
Треба подбати, щоб світове співтовариство продовжувало допомагати Україні в цей кризовий для неї час.
Дякую за розмову.
