«Робити щось для інших і для себе»

Людмила ЛабовичРОЗМОВА№39, 2015-09-27

Розмова з Лукою Бадовцем, головою Білостоцького відділу Союзу українців Підляшшя

У Центрі співпраці громадських організацій у Білостоці 1 вересня відбулися звітно-виборчі збори Білостоцького відділу Союзу українців Підляшшя (СУП). Обговорено ініціативи відділу в останні роки, обрано нову управу та проведено дискусію на тему пожвавлення активності в столиці Підляського воєвідства. У новій управі є молоді люди. Головою став Лука Бадовець, скарбником – Анна Качук, а секретарем – Маріуш Михальчук. З новим головою розмовляє Людмила Лабович.

Людмила Лабович: Тебе на останніх зборах Білостоцького відділу СУП одноголосно обрано головою відділу. Ти в українському середовищі не так уже й давно. Будь ласка, розкажи дещо про себе та свій шлях до українства.

Лука Бадовець

Лука Бадовець

Лука Бадовець: Я народився в Білостоці, тут живу 28 років, однак моя сім’я родом із села Микуличів Милейчицької ґміни. Українську культуру і мову перейняв я від своїх дідусів. Так склалося, що батьки моєї матері і батька жили в одному селі, у Микуличах, тому я завжди їздив до одних і до других. На селі проводив кожні канікули, помагав у польових роботах. З дідусями завжди говорив «по-свойому» (підляське окреслення української говірки – ЛЛ) і відчував, що «ця мова» є для мене важливою. Коли вертався до Білостока, мені завжди її бракувало. З часом почав шукати в Інтернеті й у книжках, що це за говірка. Зрозумів, що вона українська. Почав їздити на концерти, організовані Союзом українців Підляшшя, як-от «Підляська осінь» у Більську-Підляському, «На Івана на Купала» в Дубичах-Церковних, слухав багато української музики. Так почалися мої зв’язки з українським середовищем.

Ти встановив контакти з українськими активістами. Чому вирішив включитися в організаційне життя підляських українців?
Спочатку я не мав контактів з діячами, просто їздив на концерти, бо любив українську культуру. Познайомившись з людьми, які активно включаються в життя українців на Підляшші, я довідався, що організовано навчання української мови для дорослих. Це було 2–3 роки тому. Почав я тоді ходити на заняття, став краще говорити, більш літературною мовою, а не говіркою. Тому що я був у головній управі Братства православної молоді, установив я також контакти з Ковельською громадською організацією «Ф.О.М.А» – православним братством з міста Ковеля в Україні. Завдяки тому ми їздили в Україну, організували приїзди української молоді на Підляшшя, стали дружити. Тепер, коли їду в Україну, завжди до них заїжджаю, зустрічаємось, я навіть був на весіллі друга в Україні.

Твої контакти з Братством православної молоді давніші, аніж із Союзом українців Підляшшя. Ти в який спосіб зв’язався з цією організацією?
Спочатку ходив до церкви Святого Духа в Білостоці, потім почав брати участь у різних виїздах, прощах на святу гору Грабарку. Так я познайомився з людьми, активними в житті братства, став допомагати, врешті увійшов до головної управи цієї організації. Сьогодні я не в керівних органах, але допомагаю. Останнім часом у Супраслі відбувалися заходи, пов’язані з 35-літтям Братства православної молоді в Польщі. Я допомагав, запропонував наш молодіжний український ансамбль «Добрина», який виступив з українським репертуаром.

Ти в «Добрині», до речі, також співаєш. Як потрапив туди?
На новорічній «Маланці» в Білостоці я познайомився з нашими українськими дівчатами. Пізніше в них зродилася думка створити український ансамбль. Щоправда, більше було дівчат, але вдалося їм намовити й мене, щоб спробував з ними поспівати. Крім дівчат, тепер зі мною співають ще Марко, який у гурті є від самого початку, та Маріуш, котрий приєднався до нас два місяці тому. Поволі розвиваємося, маємо багато концертів, виступаємо на конкурсах, благодійних концертах, займаємо перші, часом другі місця. Цього року ми зайняли перше місце на Конкурсі української пісні «З підляської криниці» в Більську-Підляському та на фестивалі «Давні пісні – молоді голоси» у Ваневі над Нарвою. Влітку ми виступали на «Святі над Ославою» в Мокрому на Підкарпатті. Я там познайомився з людьми, які розмовляють між собою українською мовою.

Крім співання і діяльності в Братстві православної молоді, щораз ширше включаєшся в організаційне життя підляських українців. Ти – член Головної ради Союзу українців Підляшшя, а цілком недавно – обраний головою Білостоцького відділу СУП. Звідки взялася оця потреба включитися в діяльність підляської організації та щось робити?

Білосток, церва святого Духа з прицерковними приміщеннями. Саме в таких місцях, за словами місцевого голови СУП, зосереджується громадське та церковне життя. Фото Юрія Гаврилюка

Білосток, церва святого Духа з прицерковними приміщеннями. Саме в таких місцях, за словами місцевого голови СУП, зосереджується громадське та церковне життя. Фото Юрія Гаврилюка

Коли я почав глибше ознайомлюватися з проблемами українського середовища, вирішив, що треба щось зробити. Може, заохочує мене те, що був кілька років в управі Братства православної молоді, де здобув якийсь організаційний досвід. Крім того, я хочу зробити щось для інших людей. Бо як робиш щось для інших, то одночасно щось робиш і для себе, для свого доброго настрою. Можна сидіти вдома перед комп’ютером, оглядати в телебаченні нецікаві фільми, а можна робити щось, з чого маєш задоволення, щось корисне для інших людей і для середовища.

Чи в Білостоці треба більше українських ініціатив?
На мій погляд, вони потрібні. Хочу спробувати активізувати українське середовище, щоб діяльність білостоцького відділу суп була помітна, щоб було видно, що в Білостоці є українці, які діють.

Які конкретно ініціативи маєш на думці?
По-перше, хочу продовжити розвиток шкільництва, допомагати в діяльності міждитсадкового і міжшкільного пунктів навчання. По-друге, йдеться про розвиток культурного життя. Думаю про зустрічі, виступи, концерти, щоб їх було трохи більше. На жаль, останнім часом у Білостоці мало діється. Може, треба відродити традицію українських новорічних «Маланок», поетичних вечорів, присвячених пам’яті Тараса Шевченка, проводити більш масштабні вечори колядок. Хочемо в цьому співпрацювати з пунктами навчання. Крім того, варто розвинути співпрацю з Братством православної молоді. Гадаю, що ця організація може допомогти нам, а ми їй можемо допомогти. Отака співпраця була б добра для розвитку українського життя і розвитку української культури в Білостоці, а також на Підляшші.

Оптимістичним є те, що в Білостоці – багато молоді. Також нова управа Білостоцького відділу – це молоді люди.
Так, хоч я сам найстарший в управі. Скарбником відділу стала моя подруга з ансамблю «Добрина» Анна Качук, яка також веде «Українське слово» у радіо «Ортодоксія». Секретарем обрано мого друга, що співає в нашому ансамблі, Маріуша Михальчука. Він походить з Ольштина, але його коріння – під Більськом-Підляським. Ми добре знаємо один одного, разом співаємо, тому, на мою думку, наша співпраця буде ефективною. У Білостоці є багато молоді, яка включається в українські справи. У самому нашому ансамблі є 13 молодих людей. Вони не лише співають, але хочуть щось робити і для себе, і для інших людей. Думаю, що разом можемо зробити багато корисного.

Дякую за розмову.

Опубліковано в Розмова.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *