ПРО ВАЗОН, який багато що пам”ятає…

Фейлетон Павла ЛозиПОГЛЯДИ2011-07-29

З вигляду – ніби звичайнісінький вазон. Однак не зовсім він і буденний, бо на ньому зображено приміщення Верховної Ради України. А на будинку, над головним входом, там де має бути державний герб – … серп і молот. На даху будинку – прапор… триколірний, бо під синьо-жовтим видно ще й червоний. Мабуть, хтось недбайливо замалював червоний прапор СРСР, який майорів на будинку до 1991 р.

{mosimage}

Отже, не такий уже і звичайний цей вазон, і не кожен має нагоду отримати цей своєрідний „Кубок СРСР зі співу”…, а саме такий під час ХХ Фестивалю української культури в Кошаліні від голови Верховної Ради України одержали „Журавлі”. Такий вазон унікальний. Невже в Україні мають ще запаси таких сувенірів? А що ж можна зробити з такими історичними вазонами? Варіантів є декілька: просто віддати до музею, продати колекціонерові пам’яток з епохи комунізму, а якщо занадто заважають, то, звичайно, викинути… Може чули ви про подібну справу: у Варшаві була і надалі залишилася проблема зі старою прасувальною машиною, якій уже 100 років. Жоден зі столичних музеїв не хоче її прийняти, бо вже такі мають у своїх колекціях, деякі навіть по три екземпляри і на черговий не вистачає місця. А чи в київських музеях також немає вже місця для експонатів минулої епохи? Можливо, для вазона могло б знайтися місце серед пам’яток у Музеї радянської окупації (постав у Києві 2001 р.), але, виявляється, там небезпечно. Про загрозу інформували навесні цього року українські ЗМІ: до музею почали заглядати з перевірками службовці з Київської міської держадміністрації та з СБУ, намагаючись обмежити діяльність музею.
А якщо не до музею, то куди? Викинути шкода, бо, як би там не було, такий вазон – це мистецький виріб! Але хтось пригадав старий перевірений спосіб: віддати, як сувенір! Хор „Журавлі” засновано 1972 р. і відтоді, ще за минулої, тоталітарної епохи і певно не раз отримував подібні нагороди чи сувеніри. Отже, серед пам’яток, одержаних протягом майже 40-річного існування, і для цього вазона знайдеться почесне місце. Поставлять його на полицю, вкладуть декілька гвоздик, а хор, як „Брати Гадюкіни” двадцять років тому, заспіває при цій нагоді:
„А на Україні лад і спокій,
Щебече соловейко.
Цвінь-цвінь-цвінь, тьох-тьох-тьох!
Ай-ай-ай, ох-ох-ох!
З нами партія і Бог”

Наше слово №31, 31 липня 2011 року {moscomment}

Опубліковано в Погляди.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *