«Порядний суд за це не візьметься»

Григорій СподарикПОГЛЯДИ№49, 2016-12-04

Проект польського закону, який передбачає, зокрема, покарання за заперечування «волинського геноциду», коментує Андрій Павлишин – історик, журналіст і викладач Львівського католицького університету.

▲ Андрій Павлишин. Фото автора розмови
Андрій Павлишин. Фото автора розмови

Григорій СПОДАРИК: Як Ви оцінюєте такі уреґулювання, над якими працює тепер Сейм Польщі?
Андрій ПАВЛИШИН:
Для повноцінного осмислення цього питання потрібно було б глибоко ознайомитися з документом. Потрібна була б також нормальна експертна оцінка. Найкраще, якби її дали міжнародні правозахисні організації на кшталт «Human Rights Watch». На мій погляд, угруповання «Кукіз’15» та інші польські радикали, які протягнули через польський парламент у липні постанови (щодо Волинського злочину – ред.) займаються фальшуванням юридичної практики.
Це полягає в тому, що вони спочатку політичним рішенням визнали дії інших осіб злочином, а тепер вимагають юридично карати за невизнання їхнього політичного рішення… Про вину чи невинність вирішує суд. Якщо той чи інший суд визнав провину конкретної людини за злочин (бо не буває колективної відповідальності – це практика тоталітарних держав), то заперечувати таке судове визнання немає сенсу. Але навіть багаторічне зусилля в структурі польського Інституту національної пам’яті закінчилося невдачею у встановлені провини певних осіб. Отож ми можемо констатувати, що провина певних людей чи організацій не була доведена до кінця. Існує політична оцінка, а її всі можуть давати по-своєму, і ніхто в Польщі чи за кордоном не зобов’язаний прислухатися до тієї візії світу, яку запропонувала нам польська сторона. Інакше ми можемо дійти до такої ситуації, коли до влади дійдуть шанувальники Дажбога і скажуть, що визнання Христа королем Польщі було ідіотизмом, тому треба всіх, хто дотримується таких поглядів, покарати. Я, звичайно, перебільшую, але цей приклад показує, що ми завжди повинні залишати марґінес політичних переконань людям, а, з другого боку, – історикам свободу оцінки минулого. Варто також пам’ятати, що люди минулого були іншими, ніж ми, вони інакше бачили світ, мали інший досвід. Не можна натягувати на минуле матриці, сформовані нашим сучасним мисленням.

У Польщі ми вже маємо спроби притягувати до відповідальності за зберігання «інакодумних книжок».
Це не вперше. За часів комуни, продовженням якої є діяльність «Кукіз’15» та йому подібних, карали і саджали в тюрму українців, українських істориків і тих, хто намагався висловлювати вільну точку зору. Зараз однодумці польських націоналістів діють подібним чином. Таке відбувається і в Росії. Там судять директорку Української бібліотеки в Москві, у фонді якої знайшли книжки на українську тематику, де згадувалося ім’я Степана Бандери, і нема значення, у якому контексті, а просто згадувалося. Директорку потягнули тепер у тюрму. А Росія – це тоталітарна країна. Якщо польським політикам подобається цей зразок – путінізм – то на це нема ради. Але я думаю, що ми такого роду тоталітарні спокуси вже пережили і надалі переживемо.

Якщо пропозиції «Кукіз’15» стануть законом, то Україна повинна реаґувати? Ви бачите таку можливість і потребу?
На мою думку, якщо так станеться, тоді Польщу треба було б виключати з Європейського Союзу за те, що тут запроваджується норма політичного мислення, тобто що політично правильно, а що ні.

Пропоновані зміни, однак, не стосуватимуться наукових досліджень.
Це знову вказує на те, що треба було б розглянути цей проект. Політики дуже часто приймають хитрі закони, які насправді не передбачають відповідальності. Вони начебто щось реалізують, щоб похвалитися перед своїми виборцями, а конкретних юридичних механізмів оцінки не визначають. Ніякий суд, прокуратура чи правовий орган цього не прийме, а міжнародні установи з питань захисту прав людини з цього просто посміються. Для кожного злочину має бути «корпус делікті».
Що значить – не визнавати злочинів бандерівців? А злочини мельниківців, аківців можна не визнавати, якщо вони, наприклад, визнані за судом? З іншого боку – чи можна заперечувати абсурдні цифри, наприклад, порядку півмільйона вбитих поляків, яких просто фізично стільки не було на Волині. Можна це заперечувати? Отже, тут страшенно розмита ситуація зі складом злочину і доказами, тому ніякий порядний суд у цивілізованій європейській державі за це не візьметься. Не виключено, що це тільки гра, але дуже небезпечна, скерована на розпалювання внутрішньо польських протистоянь. Мені здається, що в Польщі дедалі більше зростає провалля між тими, хто сповідує ліберальні, прихильні до свободи вартості, і тими, хто сповідує консервативний «темногород» і хотів би для Польщі ізоляції, аутизму, припинення будь-якого цивілізаційного розвитку та перебування у своїй «цивілізаційній ямі», як це колись називав Станіслав Лем. ■

Поділитися:

Категорії : Погляди