(нк) ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №2, 2016-01-10
Це лемківське мальовниче село відоме тим, що тут 1909 р. прийшов на світ і провів дитинство поет Богдан Ігор Антонич. Під час окупації душпастирем села був отець Михайло Вергун. З того часу духівник забрав із собою щось дуже цінне – фотокліше з документацією сільського життя, босоногого, але щасливого і спокійного, бо серед своїх і на вітцівській землі.
Через десятки років цінність такого фотографічного матеріалу набирає ще більшої значущості. У редакційних архівах випадково віднайшлася одна-єдина кореспонденція з початку 1980 р. редактора Мирослава Вербового з о. М. Вергуном, який уже мешкав і служив у Желіхові на Жулавах. Звідти надіслав редакції кліше зі знімками.
Редакція, надіючись, що може на котрійсь з фотографій новичан є хтось з рідні Антонича, зробила відбитки і відіслала отцю для опису. Це було потрібне, бо редактор установив контакт з близькою тоді поетові дівчиною Ольгою Олійник, а відтак Ксєнжопольською.
У відповідь священик інформував, що, на жаль, «на фотографіях немає нікого з рідних Б. І. Антонича, і таких під час мого побуту в Новиці я не стрічав і не знав. Тут є тільки хата з Новиці (плебанія), де, певно, народився Б. І. Антонич. У парафіяльних метриках Новиці фігурував акт уродження і хрещення Б. І. А. Думаю, що саме в цій хаті народився і напевно якийсь час мешкав. На жаль, не маю копії цеї метрики. Коби то чоловік знав… та пропало».
До того листа, дописаного до редакторського, священик зазначив: «даруйте, в нас брак паперу», він долучив два неґативи: «більшої і меншої каплиці в Новиці. Вона була біля плебанії, в ній відправлялися щоденні богослуження». В архівній папці «НС» зберігся тільки один неґатив. З цього неґативу ми тепер зробили відбитку. «Третій негатив – це новицька церква, около 1 км від плебанії, де правились недільні і святочні богослуження». Той неґатив теж не зберігся. Далі отець пише: «Більше правдоподібним є, що Богдан був хрещений у каплиці, бо ж це було вигідно кумам і гостям. До церкви треба би було їхати невигідною кам’янистою дорогою, а відтак з дороги переходити невигідною кладкою через потік, під горбочок, до церкви». Тепер біля цієї каплиці стоїть меморіальний знак – таблиця з візерунком поета Б.І. Антонича.
Варто переглянути ці знімки далекої давності, щоб відчути колорит тих років на Лемківщині. А, може, хтось себе або сусіда розпізнає? Тоді дайте знати і докиньте свої спомини, а ми радо надрукуємо.
Усі знімки авторства о. М. Вергуна зберігаються в архіві «НС». Більше фотографій у Фотогалереї
