(гс) ■ ПОДІЇ ■ №9, 2013-03-03
Прихильне ставлення поляків до українців за 20 років зросло з 12 до 31 відсотка – про це свідчать результати опитування Центру досліджень громадської думки (пол. CBOS), яке проведено в січні (28% респондентів висловили нейтральність, не визначилось – 8%). Хоч майже удвічі зменшилася кількість осіб, які неприхильно ставляться до українців, порівнюючи з 1993 р., усе ж вона залишається на високому рівні і становить 33%.
CBOS відзначає, зокрема, що минулого року ставлення до всіх досліджуваних народів стало гіршим, проте у двадцятирічній перспективі поляки більш позитивно почали думати про народи, що їх любили менше. Націями, які в поляків викликають найбільшу симпатію, є чехи (51%), словаки (48%), англійці (47%), італійці (46%) та іспанці (45%). Натомість здебільшого неґативні емоції над Віслою збуджують роми (52%), румуни (41%), росіяни (39%), турки (35%) та євреї (34%).
Українці, поряд з білорусами, потрапили до категорії, у якій симпатія поляків більш-менш дорівнює неґативним емоціям. Перевагу останніх можна помітити у ставленні до китайців, в’єтнамців, євреїв чи росіян. У всіх дослідженнях незмінним лишається те, що поляки не люблять ромів. А позитивні емоції перевищують неґативне ставлення у випадку греків, литовців, болгар та грузинів.
Авторка опрацювання CBOS, Беата Роґуська, схиляється до думки, що ставлення поляків до різних націй залежить від багатьох чинників. Як правило, поляки більше симпатизують тим, хто визначає ціль їхніх натхнень і представляє світ, до якого вони самі хочуть належати. Саме тому поляки цінують мешканців тих держав, які є на вищому від Польщі рівні економічно-суспільного розвитку. Як наголошує дослідниця, у Польщі підхід до інших залежить також від рівня освіти і матеріального забезпечення опитуваних. Вищі показники для цих категорій перекладаються на зростання симпатії до інших народів. Більш приязним відношенням до іноземців характеризуються мешканці міст, якщо їх зіставити з жителями сільських місцевостей.
Як виявилося, значення має також вік респондентів. Для прикладу, люди, яким понад 65 років, проявляють низький рівень симпатії до інших, але разом з тим на подібному рівні знаходиться їхня антипатія. Підхід до інших народів пов’язаний і з релігійністю людей. Що цікаво: високий рівень симпатії проявляють, з одного боку, ті, хто кілька разів на тиждень бере участь у релігійних обрядах, а з іншого – ті, хто такої активності взагалі не проявляє.
Найрідше про позитивне ставлення до інших націй говорили ті, хто активний релігійно раз на тиждень. У випадку політичних поглядів, найбільш прихильними до представників інших народів є респонденти, які ототожнюють себе з лівими силами, а протилежний підхід демонструють політично байдужі люди. У підсумках свого аналізу Б. Роґуська вартим особливої уваги визнає те, що поляки за двадцять років устигли більше полюбити ті народи, яких обдаровували найменшою симпатією: «Здається, що підхід до інших народів щораз рідше базується на уявленнях і стереотипах, а частіше – на особистому досвіді», – підсумовує експерт, згадуючи досить часті останніми роками закордонні виїзди поляків і здобуту впевненість свого місця у Європі. Це – ті чинники, які викликають у них меншу потребу відчуження стосовно бідніших або екзотичних у культурному розумінні народів.
У представленому опитувані CBOS, як і в усіх подібних дослідженнях, відзначається, що підхід до інших національностей – це випадковий результат багатьох чинників, серед них й наслідків минулого. Виявляється, що саме історична пам’ять є визначальною для багатьох польських громадян, коли йдеться про симпатії та антипатії до інших народів. Отож 2009 р. Музей ІІ Світової війни спільно з дослідницьким центром «Pentor» здійснив дослідження, яке показувало, що поляки знають і пам’ятають про ІІ Світову війну. В одному з запитань респондентам запропоновано оцінити характер родинних спогадів про контакти з іншими народами за воєнних часів: з англійцями, німцями, росіянами, українцями та євреями. Відповіді на це запитання розподілилися в такій пропорції: про українців погано згадували 63,8% поляків, про німців – 62,6%, а про росіян – 57%. Результат і так був несподіванкою, навіть якщо взяти до уваги те, що майже 64% неґативних оцінок висловили 14,7% респондентів, які перед тим заявили, що взагалі мали контакти з українцями. Зокрема, в опрацюваннях 90-х років відзначається, що на ставлення поляків до українців мають вплив безпосередні зв’язки. Якщо українські заробітчани в Польщі тоді переважно займалися низькооплачуваною працею, торгівлею спиртними напоями та цигарками, а до цього в мас-медіа домінували дані про розбої в цій групі – то ставлення поляків автоматично робилося неґативним. Однак інші дослідження, вже після 2000 р., показали, що підхід до українців радикально змінився – їх почали вважати добрими фахівцями, які якісно й дешево виконують свою працю. У підході має значення також загальний образ держави – поляки Помаранчеву революцію сприйняли як крок до демократизації і європейської інтеґрації України, тому їхні симпатії до сусідів тоді помітно зросли. Виявлене в останньому опитуванні CBOS зменшення неґативних емоцій поляків щодо українців дійсно може тішити. Проте досягнення рівня, коли симпатія перемагатиме неґативне ставлення, – усе ще перед нами.
