Економічний форум у Криниці: Європа окремо, Україна окремо

Олена БабаковаУКРАЇНА№39, 2015-09-27

Не складно зауважити, що в останні місяці інформація про події в Україні щораз рідше з’являється на перших шпальтах західних газет. Після завершення переговорів у Мінську, Європа і США більше переймаються ситуацією в Сирії та Іраку, ніж на Донбасі, а тема тисяч постраждалих через російську аґресію на Сході та в Криму відійшла в тінь на фоні повідомлень про сотні тисяч утікачів з Африки і Близького Сходу до ЄС. Однак достукатися до європейських урядовців українцям заважає не стільки надмір проблем, якими зайнятий Брюссель, скільки невміння говорити з західними партнерами однією мовою. Поки Захід вирішує питання сьогоднішнього дня і будує стратегії на майбутнє, представники Києва шукають пояснення в минулому.

Переконатися в цьому можна було, хоча б відвідавши Економічний форум, який від 8 до 10 вересня проходив у Криниці-Здрої – містечку на південному сході Польщі. Цей захід є одним з найбільш популярних та престижних у реґіоні Центрально-Східної Європи. У ньому беруть участь представники польських урядових кіл, великого бізнесу, експерти, громадські діячі та гості з ЄС і країн Східного партнерства.
Загалом, ситуацію в країні над Дніпром обговорювали принаймні на 10 панелях з майже 100 заявлених на форумі. Дискусії стосувалися міжнародних відносин у Східній Європі, впливу російсько-українського конфлікту на глобальну безпеку та гібридної війни, що її Кремль веде проти своїх сусідів. Заклик не забувати про Україну прозвучав уже на першому пленарному засіданні. Президент Польщі Анджей Дуда, який став гостем церемонії відкриття форуму, говорячи про загрози для європейської безпеки, наголосив, що ЄС неприпустимо легковажно ставиться до ситуації на Донбасі. На думку президента Польщі, Мінські домовленості мали позитивний вплив на залагодження української кризи, проте не принесли довготривалого миру.
«Конфлікт в Україні має закінчитися довготривалим миром, а не замороженням. А тривалий мир має означати повернення до міжнародно визнаних кордонів», – підкреслив президент Дуда у своєму виступі. Слова польського лідера, звісно, зустрілися з теплою реакцією української частини аудиторії. Коли аналізувати всю промову президента, то її метою було не стільки підтримати Київ, скільки пожурити Берлін. Німців Дуда опосередковано звинуватив у неуспіху Мінська-2 та в небажанні пускати Польщу за стіл переговорів, при нагоді натякнувши, що це Анґела Меркель тепер нав’язує полякам квоти на прийом сирійських біженців.
Провідною темою, котра червоною ниткою проходила через усі обради учасників форуму, була імміґраційна криза в ЄС. Чи запроваджувати квоти на приймання біженців серед країн-членів ЄС, як може виглядати інтеґрація новоприбулих, чи посилиться терористична загроза у зв’язку з «великим переселенням народів», – ці питання охоче обговорювали представники «Права і справедливості» та «Громадянської платформи», які готуються до парламентських виборів, а також закордонні гості.
Друга ключова тема – це енергетика. Тут в центрі уваги учасників форуму був проект європейського Енергетичного союзу та провокаційний крок Берліна, – адже німці незадовго перед початком зустрічі в Криниці погодилися разом з російським «Газпромом» будувати другу гілку газопроводу Nord Stream по дну Балтійського моря. Натомість дискусія в кулуарах була присвячена прогнозам щодо результату жовтневих виборів у Польщі, конкретніше – як почуватиметься місцевий бізнес у випадку перемоги «Права і справедливості».
На цьому тлі, розмови про російську аґресію та реформи в Україні відбувалися немов би в якомусь іншому, паралельному світі. У Криниці особливо помітною була деталь, яку зауважує кожний, хто читає українські ЗМІ або спілкується з українськими політиками: відповідь на всі запитання про ситуацію в Києві починається зі слова Путін. Замість ідей, наприклад, як Україна бачить себе в новій Європі – пояснення, чому Київ не бачить себе в Росії.
«Як успіхи з реформами? – Через Путіна ми не можемо…»; «Що збираєтеся робити з Донбасом? – У випадку, якщо Путін…»; «Як бачите роль Польщі у вирішенні конфлікту? – Дякуємо полякам за підтримку, і добре, що вони нагадують ЄС про Путіна, котрий…»
Під час офіційних дискусій і в неофіційних розмовах українські гості повторювали тези про недотримання Заходом обов’язків відповідно до Будапештського меморандуму, про анексію Криму, про спонсорування Москвою терористів на Донбасі. Однак у Європі про це давно знають і хотіли б почути, як Київ бачить завтрашній день, а не вчорашній. Проте європейці вперто «годували» біографією Владиміра Владиміровіча та сюжетами з історії Московського князівства, які б мали пояснити, чому росіяни обрали стежку війни з західною демократією.

Також варто звернути увагу на склад української делеґації в Криниці. Якщо кілька років тому на форумі було можна зустріти українських президента або прем’єра, то цього разу до Польщі не завітав навіть жоден міністр. Не те щоб організатори не висилали запрошення українським можновладцям. Однак їм традиційно просто ніколи, Польщу в Києві вважають приятелем України та не бачать жодних проблемних моментів у відносинах, отже й не поспішають з візитами. Таким чином, серед майже 150 українських спікерів у Криниці не було жодного урядовця навіть ранґу віце-міністра.
Яскраві тези учасників, українських депутатів і публіцистів, які так подобаються користувачам Фейсбука, серед серйозних європейських експертів у Криниці викликали здивування та розгубленість. По-перше, Польща – не та країна, де еліти потрібно переконувати, що Кремль веде війну проти України. По-друге, Європа допомагатиме Україні, якщо це буде вигідно, а не тому що так правильно чи Путін такий поганий. По-третє, розмір західної допомоги Києву ніяк не залежатиме від того, що думають у Брюсселі чи Варшаві про спадщину Володимира Великого і Юрія Долгорукого. Так, називання росіян Ордою – легкий спосіб заробити оплески частини аудиторії, одягненої у вишиванки, але для вуха німців і французів це звучить як суперечка про досягнення Карла Великого.
Європейців цікавить, як Україна може допомогти у ґарантуванні енергетичної безпеки ЄС, чи стануть проблеми української економіки причиною збільшення міґраційного потоку на Захід, які реформи вдалося провести, а які – ні і чому. Українці ж відповіді на всі ці питання починають з формулювання «Путін і Росія, яка злочинно напала на нас». Це збоку виглядає так: європейський політик – про сирійських біженців, які йдуть до кордону з Австрією; український – про Івана Грозного, який вплинув на формування російського менталітету.
Останній штрих – розгубленість представників України, коли запитуєш, як Польща в теперішній ситуації може допомогти Києву. Звучать слова подяки, штамп про адвоката України у Європі, проте жодних конкретних очікувань. Українцям варто нарешті вирішити, якої конкретно допомоги вони хочуть від Варшави, якої від Брюсселя, і пристосовувати свою нарацію відповідно до цілей партнерів. Якщо ж європейці далі будуть жити нинішнім днем, а Україна – часами Київської Русі, нема чого дивуватися, що в ЄС знайдуться більш нагальні теми для обговорення. ■

Опубліковано в Україна.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *