«ЕКОЛОМИЯ 2011» – поміж сценою і дощем

Богдан ТхірПОДІЇ2011-07-29

{mosimage}

„Фестивалі, організовані українською громадою в Польщі, завжди мали своєрідну, неповторну атмосферу, свій „клімат”. Незалежно від того, чи ми говоримо про перший, що відбувся у Сяноці 1967 р., чи про останній, на якому мали нагоду бути в Кошаліні, – кожен із них був своєрідним й окремим. З плином літ заходів цього роду стало більше, прикладом чого може служити „Еколомия”. Фестивалі – це емоції, але також велика праця організаторів, яку треба належно оцінити. Ми зібралися в Ґурові-Ілавецькому не випадково, ми прийшли на наше спільне, українське і польське свято. Ми тут разом живемо, разом навчаємося, працюємо і разом бавимося”.

Ці слова Мирона Сича, депутата польського парламенту, колишнього директора української школи в Ґурові-Ілавецькому, ініціатора й мецената багатьох культурних заходів у північно-східній Польщі, відкрили 9 липня дводенний, третій уже місцевий фестиваль української культури, для якого організатори вибрали назву: „Еколомия”. П=одія – дійсно небуденна, бо ж для успішного проведення її в містечку, населення якого нараховує менше як п’ять тисяч людей, потрібні неабиякі організаторські таланти. Реалізацію фестивального дійства взяли на себе Центральноєвропейський центр освіти молоді в Ґурові-Ілавецькому та місцевий Комплекс шкіл з українською мовою навчання. Звичайно, у першу чергу вони були координаторами: коли ведучі стали зачитувати подяки фірмам і приватним особам, які допомогли, їх виявилося кільканадцять, що треба відчитати як знак доброї співпраці на місцевому рівні – адже сусід сусідові радо допомагає. Почесний патронат над цим культурним заходом прийняв маршалок Вармінсько-Мазурського воєвідства Яцек Протас.
Новинкою цьогорічної „Еколомиї” були змагання з пляжного волейболу. Змагання, рушійною силою яких став Юрій Татоль, закінчилися врученням грамот і кубків. Через чотири години, без запізнення, на сцені з’явився перший танцювальний колектив, тобто господарі свята, молодіжна „Думка”, а зараз після неї – солістка з Рівного, співачка й журналіст телебачення, Наталія Мельничук.
Офіційних гостей ґуровського фестивалю запрошено майже 50 осіб – і важко згадати про кожного з них зокрема, проте годиться назвати хоча б прізвища деяких людей, які допомогли влаштувати цю конкретну подію, допомагають також чи то українській школі, чи громаді взагалі.
Між гостями, зокрема, були староста Бартошицького повіту Войцех Прокоцький, державний секретар Міністерства рільництва та розвитку села Казимеж Плоцке, депутат парламенту Януш Ціхонь, консул України в Ґданську Володимир Дубчак.
Був також голова ОУП Петро Тима, віце-маршалок Вармінсько-Мазурського воєвідства Уршуля Паславська, лідзбарцький староста Іван Гаргай, острудський староста Володимир Бродюк, бурґомістр Ґурова-Ілавецького Яцек Костка, парламентарії, священики, війти й бурґомістри сусідських ґмін, представники місцевого бізнесу, директори шкіл, журналісти. Прибули репрезентанти адміністрації Волинської області з України. Почергово беручи слово, що могло декому з більш нетерпеливих глядачів здатися надто затяжною церемонією, гості підкреслювали добру перспективу польсько-українських відносин, зокрема, маючи на увазі двадцять років незалежності України та актуальне головування Польщі в європейській спільноті.
Завершення офіційної частини означало, що можна почати бавитися й насолоджуватись танцювальним та вокальним мистецтвом. І ось на сцені з’явилася „Думка”, а потім довгоочікуваний фольклорний колектив „Колос”, художнім керівником та дириґентом якого багато років залишається Олександр Огородник. Цей ансамбль приїхав до Ґурова-Ілавецького з Торчина (Волинська область). Оскільки він існує вже понад півстоліття й устиг здобути шановані в Україні звання „народний” та „заслужений”, тож і показав на сцені мистецтво найвищого рівня.
Під вечір, у збудованому нашвидкуруч амфітеатрі над ставком на шкільному полі, зібралося до двох тисяч глядачів – ураховуючи й тих, що сиділи на лавках, і тих, які засідали під барвистими, великими парасолями. Проте бачили й чули всі, бо допомогла в цьому непогана техніка, з великим телеекраном, на якому презентували записи з відеокамер власники ультралегких повітряних кораблів, що інколи з’являлися на небі над амфітеатром. Ще тільки представник Міністерства рільництва роздав медалі найкращим рільникам реґіону – і сценою заволоділи рок-ансамблі. Поява на сцені рок-груп – це був сиґнал до забави, чим, звичайно, відразу скористалися молоді шанувальники цього роду музики. Перші перед публікою виступили артисти з гурту „Тугай-бей”, за ними – Наталія Мельничук, а потім ще – „Коралі”, „Фліт”, „Цвіт кульбаби”, „Беркут”. Належить відзначити, що рок-ритми звучали аж до світання, а припинилися тільки тому, що закінчувався час праці охоронців.
Неділя в першу чергу – це виступи фольклорних колективів, що вже були на сцені в суботу і до яких приєдналися ще польські та українські ансамблі з Бартошиць і Лідзбарка-Вармінського. Проте цьому концертуванню зашкодила рясна злива, що замінила у звичайне болото і так вже розтоптану землю. Довелося навіть виключити на цей час підсилювальну апаратуру. Однак дощ не був перешкодою для того, щоб перенестися під недалекий від сцени еко-дах, де помістилося до чотирьохсот осіб включно з артистами. Концерт можна було продовжувати. Коли дощ ущух, усі повернулися на свої місця, тобто глядачі – до лавок, артисти – на сцену. Почався парад рок-колективів: з „Арканом”, „Білим берегом”, групою „Veres” і „Булочками”.
Цікавинкою цьогорічного фестивалю було те, що хто хотів, міг у визначеному місці залишити електричний чи електронний непотріб. Ініціатива цікава, бо з часом збирається його в наших житлах немало і не дуже відомо, що з цим усім робити, а за викидання на звичайному смітнику можна заплатити штраф. Публіку зацікавили також т.зв. „реґіональні столи” з різними наїдками та напитками – за ними можна було заспокоїти потреби власного шлунка.
Безсумнівно, цьогорічна „Еколомия” належала до найбільш вдалих розважальних, багатолюдних подій, організованих досі в цьому реґіоні. Шанувальники української музики і танцю могли насолоджуватися ними в різних формах, а ті, хто з ними досі незнайомий, мали нагоду переконатися в багатстві українського фольклору.

„Наше слово” №31, 31 липня 2011 року {moscomment}

Опубліковано в Події.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *