Старша пластунка Анна ТимецьГРОМАДА№37, 2013-09-15

Збереження пам’яті про минуле є головною метою експедиції «Вирій». Цього року вона вже вп’яте пройшла на території Польщі. Узяли в ній участь 40 молодих людей, яким не байдужа історія, а також майбутнє українського народу. «Вирій» – це дуже специфічний табір, беруть у ньому участь пластуни, члени таких громадських організацій, як «Спадщина», «Молода Лемківщина» та студенти з України, Польщі, Америки.

Фото Мар’яни Юрків
Фото Мар’яни Юрків

Програма табору була поділена на 2 частини. Протягом першої учасники розчистили й відреставрували забутий український цвинтар сіл Князі та Подемщина. Праця була важкою і довготривалою. Волонтери під керівництвом спеціалістів із Львівської політехніки з ранку до вечора розчищали територію цвинтаря, чистили могили, викопували хрести з землі і рівняли їх, проводили точну інвентаризацію – фотографували, міряли й описували кожну могилу. Спеціалісти клеїли та доробляли знищені фраґменти історичних пам’яток. Частина осіб займалася церквою св. Параскевії, побудованою 1806 р., яка під час ІІ Світової війни перетворилася на руїну. Територію навколо церкви прибрали, укріпили сходи та точно виміряли розміри храму. Одного дня завітали до нас гості – журналісти і депутати Львівської обласної ради та Верховної Ради України, серед яких були Олег Панькевич і Святослав Шеремета. Вони пообіцяли підтримати нашу добру справу. У присутності українських депутатів, представників місцевої влади, журналістів, духівництва та всіх волонтерів о. Іван Тарапацький відслужив панахиду за всіх похованих на впорядкованому цвинтарі і всіх, хто загинув унаслідок Операції «Вісла». Тоді освятили інформаційні дошки, які були встановлені біля цвинтаря і руїн церкви.
Табір проводився за всіма пластовими традиціями. На деяких ватрах учасники розказували про своїх предків, про історію своїх родин, про своє коріння. Ці розповіді були глибокими, правдивими і повчальними. На інших – молодь співала, грала в ігри, веселилася. На «Вирії», як на кожному пластовому таборі, було багато співів. Учасники мали нагоду вивчити лемківські пісні, а також ті, які люди співали перед переселенням. Це дуже цікавий і цінний досвід.

Фото Мар’яни Юрків
Фото Мар’яни Юрків

Друга частина експедиції – мандрівна. Протягом кількох днів молодь побувала в багатьох місцях, пов’язаних з українською історією. Одним з таких місць був Холм – колишнє столичне місто короля Данила, де зараз проходять розкопки в пошуках його могили та відповідей на питання української історії. крім Холма, відвідали ще багато українських сіл, зокрема Олешиці, Гораєць, Старий та Новий Люблинець, Хотинець, Жуків, Тимці та багато інших, частина з яких сьогодні вже не існує. Як сказав один з учасників експедиції, подорожуючи «Західною Україною», бачили багато дерев’яних, українських церков, частина з яких стала польськими костелами, а частина – перетворилася на руїни, про які ніхто вже не дбає. Молодь мала змогу глибше пізнати бойківську та лемківську культуру, відвідавши бойківський музей у Мичкові, лемківський музей у Зиндрановій, лемківський музей народної архітектури на Словаччині, а також лемківські села – Ждиню, Команчу, Лося, Поділля, де мали нагоду поспілкуватися з лемками й ознайомитися з історією їхніх родин під час Акції «Вісла».
Експедиція «Вирій», безсумнівно, залишить слід у серці кожного її учасника. Ми знайшли хороших друзів, нові зацікавлення, а передусім – відкрили незнану досі, нову історію. Ми, учасники табору, стараємося, щоб пам’ять про наших предків не загинула, щоб ми не забували, що на цих землях жили колись українці, що були тут українські церкви, хати, що лунали українські пісні. Я, представниця третього покоління переселенців, долучаюся сама і закликаю долучатися кожного, кому не байдужа історія і майбутнє України, до експедиції «Вирій». Висловлюю щиру подяку координаторові П’ятої експедиції старшому пластуну Андрієві Котлярчуку та всім, хто допоміг в організуванні експедиції. ■

Д о в і д к а:

wyrij_logo«Вирій» – це щорічний міжнародний науково-пошуковий та освітній табір-експедиція, основним завданням якого є проведення комплексу заходів з відновлення і збереження пам’яток матеріальної культури на колишніх етнічних українських землях поза межами сучасної території України. Дотепер у рамках експедиції відновлено український цвинтар у Жукові та розпочато роботи на цвинтарях у селах Подемщині і Князях. Співорганізатором «Вирію» є Перемиський відділ Об’днання українців у Польщі, а також Громадський комітет колишніх мешканців села Жукова. Три перші табори фінансували Перемиський відділ ОУП та колишні жуків’яни. Кожного року до молоді з України приєднується українська молодь з Польщі (студенти будівництва і реставрації пам’яток), а також молоді представники української діаспори Канади. ОУП у Перемишлі офіційно запрошує учасників з України і клопочеться про позитивне рішення щодо видачі віз у Консульстві Республіки Польщі у Львові. Співорганізаторами «Вирію» від України є Фундація громадських ініціатив «Вирій», яка об’єднує активістів громадських молодіжних організацій та студентів-реставраторів з Національного університету «Львівська політехніка». Серед партнерів – Національна скаутська організація «Пласт», Львівська міська молодіжна громадська організація «Пластове товариство „Ватага Бурлаків”», Львівська обласна організація «Лемківщина», Львівська обласна молодіжна громадська організація «Молода Лемківщина», Організація української молоді «Спадщина», Громадська організація «Закерзоння» (Канада), Львівська міська рада, Львівська обласна рада, Львівська обласна державна адміністрація.

Поділитися:

Коментарі

  1. Пане Шимон. У котре наполягаю не вести обговорення у коментарях, форумах тощо. Адже у нас була домовленість не вести публічної дискусії щодо діяльності один одного. Усі запитання, зауваження, пропозиції надсилайте безпосередньо нам, чиї контакти у вас є. Дякую

  2. Пане Шимон. У котре наполягаємо не провадити дискусію у коментарях. У нас була домовленість не вести публічного обговорення діяльності один одного. Прошу її дотримуватися. Ми відкриті до спілкування та діалогу, якщо вони адресні. А тому усі запитання, зауваження та пропозиції пишіть безпосередньо нам. Дякую. Спо

    1. Szanowny Panie Igorze,
      w tej materii, znaczy opiece nad cmentarzami – w pewnym sensie – wykluczonymi społecznie (są ich Polsce tysiące, na Ukrainie też sporo, nie brakuje ich też w innych krajach), nie może być mowy o konkurencji. Widać nie zna Pan naszych intencji dość dobrze, a idzie nam o ratowanie sztuki sepulkralnej na cmentarzach pozostających bez opieki. Dbałość o pamięć to nie zawody… Ba, do wyremontowania takiej ilości cmentarzy trzeba nie jednej, dwóch, trzech czy czterech organizacji, a dziesiatków takich inicjatyw – nawet w przypadku tylko ukraińskich cmentarzy w Polsce. “Młoda” inicjatywa Wyrija cieszy, cieszy jak najbardziej, zwłaszcza, że najlepszym sposobem do przekonania ludzi, że dziedzictwo ma niezbywalną wartość jest zaangażowanie ich w realną nad nim opiekę.
      Natomiast samo “remontowanie” nagrobków (nazywane prze Wyrij szumnie restauracją) pozostawia wiele do życzenia w sensie merytorycznym. Ściśle nie widziałem nagrobka, którym zajmował się Wyrij, a który można by nazwać odremontowanym… Z tej perspektywy przekaz medialny dotyczący działań Wyrija jest daleki od prawdy najzwyczajniej w świecie (nie po raz pierwszy) i to, podobnie jak niefachowe działania, budzi sprzeciw, a tym samym emocje.
      Widzieliśmy się ostatnio (w X, we Lwowie) z członkami Wyrija i – mam nadzieję – w końcu wyjaśniliśmy sobie w czym rzecz. Mam też nadzieję, że nasze doświadczenia znajdą właściwych odbiorców, zwłaszcza, że my naprawdę, serio, z ochotą i radością nauczymy jak zajmować się efektywnie, skutecznie i fachowo (choć jest to tylko remont z użyciem wybranych technik konserwatorskich) kamieniami nagrobnymi. Wielu już z tych doświadczeń skorzystało i prowadzi dziś skuteczną i sensowną działalność na cmentarzach ukraińskich w Polsce, że wskaże tylko Stowarzyszenie Dziedzictwo Mniejszości Karpackich oraz Towarzystwo dla Natury i Człowieka.
      Zapraszamy do pracy społecznej z nami! – to najlepszy sposób, żeby nauczyć się jak nie szkodzić kamieniom 🙂
      Serdecznie pozdrawiam i Pana i wszystkich wolontariuszy Wyrija.
      Szymon Modrzejewski

  3. Оля Соляр, Ви надто легковажно розкидуєтесь словами. Особливо для людини, яка претендує бути чесним. Це добре, що у Вас є власна думка. У мене також є власна думка щодо того чим займаєтесь Ви, проте волію тримати її при собі. Мені достатньо усвідомлення, що Ви робите свою справу, а ми свою.
    Ви не припиняєте свою роботу по дискредитації. Мабуть, це стало повноцінною частиною Вашої роботи. Усі намагання вести з Вами діалог закінчується ось такими Вашими випадами. При цьому Ви не вперше порушуєте домовленість про ненапад. Очевидно справа не у чесності, а у якихось власних мотивах.
    Що стосується цвинтаря у с.Князі, то цього року він закінчений на скільки це було можливо. Розчищено терен. Відреставровано близько 10 хрестів. Проведені роботи довкола руїн храму. Встановлені тримовні вказівники. Поїдьте, подивіться.
    У Подемщині ми цього року не працювали, лиш заїхали подивитись, що змінилось за два роки. Цвинтар дуже заріс. Нам самим було цікаво побачити те вогнище обкладене хрестами, яке ви чомусь приписали нам. Очевидно, що справа рук вандалів, можливо, туристів. Проте ми собі не дозволяли звинувачувати у цьому Вас. Адже що заважало Вам зробити це для фотографію. Проте ми навіть не припускаємо думки про це. Залишилось, що Ви почали розповідати, що ми невідновлюємо, а ламаємо хрести, і на підтвердження цього показати фото поламаних хрестів на цвинтарях. Ви зійшли на манівці, це дорога в нікуди.
    Мені прикро, що Ви тратите стільки зусиль на дискредитацію, замість того, щоб скерувати їх у конструктивне русло. Бог Вам суддя.

  4. Я цікава, як кільканадцять осіб за тиждент встигло розчистити й відреставрувати цвинтарі сіл Князі та Подемщина..?
    Я бачила їхню роботу і, вибачте, але як таке читаю, то смішно стає. Це фальшива інформація… отже, питаю, навіщо її поширювати?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*